Диплом, здобутий у Польщі, Німеччині чи Іспанії, в Україні не діє автоматично. Щоб вступити до української магістратури чи аспірантури, отримати роботу, де потрібен підтверджений ступінь, або працювати за регульованою професією, іноземний документ про освіту треба визнати. Процедуру визначає наказ Міністерства освіти і науки № 504 від 5 травня 2015 року в редакції 2022 року. Нижче пояснюємо, хто ухвалює рішення, коли процедура коротша, які документи потрібні і чим відрізняється шлях для лікарів і фармацевтів.

Хто визнає диплом в Україні

Порядок називає два компетентні органи, і вибір між ними залежить від мети.

  • Український заклад вищої освіти — якщо диплом потрібен для вступу саме до цього закладу або для посади наукового чи науково-педагогічного працівника в ньому. Для цього університет утворює власну комісію з визнання. Таке свідоцтво діє лише в межах цього закладу.
  • МОН — якщо потрібне визнання для навчання в будь-якому українському закладі або для професійної діяльності в Україні загалом. Свідоцтво МОН підтверджує право вступати, продовжувати навчання та працювати по всій країні.

Функції Національного інформаційного центру академічної мобільності (український центр мереж ENIC і NARIC) виконує державне підприємство «Інформаційно-іміджевий центр». Воно організовує експертизу еквівалентності іноземних кваліфікацій і консультує заявників. Документ, який ви отримаєте в разі позитивного рішення, називається свідоцтвом про визнання в Україні іноземного документа про освіту; у разі відмови — повідомленням про відмову з поясненням причин.

Коли процедура спрощена або не потрібна

Звичайна процедура складається з трьох кроків: перевірка справжності диплома (верифікація), перевірка статусу закладу чи програми і оцінка кваліфікації — якому українському ступеню вона відповідає і які академічні та професійні права дає. Для частини дипломів кроків менше.

  • Заклади з рейтингу ARWU. Якщо університет входить до Академічного рейтингу університетів світу (Шанхайського рейтингу) — загального чи за окремими дисциплінами, на рік завершення навчання, — статус закладу окремо не перевіряють. Залишаються верифікація та оцінка кваліфікації.
  • Автоматичне визнання для країн Болонського процесу. Його можна застосувати, коли виконано всі умови: країна ратифікувала Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, її рамка кваліфікацій співставлена з Європейською, вища освіта має три цикли за Болонською моделлю, якість забезпечують агенції з Європейського реєстру EQAR, диплом має додаток європейського зразка і його можна перевірити через апостиль або реєстр. Країни ЄС входять до Європейського простору вищої освіти, але рішення щодо автоматичного визнання ухвалюють для кожного диплома окремо. Але автоматичне визнання підтверджує лише право навчатися на наступному рівні — наприклад, вступити з бакалаврським дипломом на магістратуру. Для роботи все одно потрібна оцінка кваліфікації.
  • Академічна мобільність. Документи, видані за програмами академічної мобільності для продовження навчання (наприклад, семестр за обміном у межах навчання в українському університеті), процедури визнання не потребують.

Окремого переліку країн, дипломи яких в Україні взагалі не треба визнавати, чинний порядок не містить. Навіть якщо між Україною та країною є міжнародний договір про взаємне визнання документів про освіту, порядок прямо вказує: договір не скасовує потреби в офіційному рішенні компетентного органу. Він лише впливає на те, як оцінюють кваліфікацію.

Документи, апостиль і переклад

До заяви додають:

  • засвідчені копію диплома і його переклад українською мовою, за потреби — оригінал;
  • засвідчені копію і переклад додатка до диплома або інших документів про зміст програми й результати навчання;
  • за потреби — копії документів про попередню освіту (атестат, попередній диплом);
  • за потреби — довідку офіційної установи країни навчання про академічні чи професійні права, які диплом там дає;
  • копії документів, що посвідчують особу, — заявника і власника диплома, якщо це різні люди.

Диплом, додаток і довідку про права треба засвідчити в країні видачі тим способом, який там офіційно застосовують. Для країн — учасниць Гаазької конвенції 1961 року, а це всі держави ЄС, — це апостиль. Апостиль ставить уповноважений орган тієї країни, де видано диплом, а не український. Тому найпростіше подбати про нього ще до від'їзду: у кожній країні свій орган, і з-за кордону процес довший.

Якщо апостиля немає або він не підтверджує підпис посадовця, порядок дозволяє подати додаткові докази справжності — наприклад, дані з державного реєстру дипломів країни навчання. Електронний диплом приймають, якщо країна видає такі документи, разом із засвідченим перекладом. Електронні копії можна подати з кваліфікованим електронним підписом, якщо компетентний орган дозволяє такий спосіб.

Зворотна ситуація — коли український диплом треба подати за кордон — вирішується інакше: апостиль на український документ про освіту ставлять в Україні. Як це влаштовано, наприклад, для Польщі, ми пояснювали в статті про нострифікацію в Польщі.

Скільки триває і скільки коштує

Строк надання рішення — не більше 45 календарних днів від дня, коли компетентний орган отримав усі документи й відомості, потрібні для рішення. Якщо пакет неповний або не відповідає вимогам, документи можуть повернути без розгляду протягом 15 робочих днів. Час на запити до іноземних установ може відсунути початок відліку, тому подавати варто заздалегідь.

Для навчання діють власні строки: документи подають до початку навчання або протягом першого місяця, а саму процедуру завершують протягом першого року навчання. Для працевлаштування — у строки, які визначає роботодавець.

Якщо оцінка виявить суттєву різницю між іноземною та українською кваліфікацією, можуть запропонувати компенсаційні заходи — додаткове навчання або тест на компетентність. На цей час процедуру призупиняють, а результати треба подати протягом року; інакше буде відмова.

Визнання — платна послуга. Вартість встановлює компетентний орган, а університети, які визнають дипломи для вступу до себе, затверджують її власними рішеннями й оприлюднюють на сайтах. Точну суму перевіряйте на офіційній сторінці того органу, куди подаєте документи, бо тарифи переглядають.

Якщо ви медик

Для лікарів, стоматологів, фармацевтів і фахівців з реабілітації шлях складніший. Порядок МОН поширюється на ступінь вищої освіти, але прямо не охоплює документи про професійну підготовку медичного або фармацевтичного спрямування: інтернатуру, клінічну ординатуру, резидентуру, підтвердження чи підвищення кваліфікації.

На практиці це означає два етапи. Спершу визнають сам диплом — ступінь магістра медицини чи фармації. Потім, щоб отримати допуск до роботи в закладах охорони здоров'я, проходять окрему перевірку професійної кваліфікації в системі Міністерства охорони здоров'я. Чинний порядок такої перевірки й перелік документів публікує МОЗ — звіряйтеся з ним перед подачею.

Якщо ви ще тільки обираєте, де вчитися на лікаря, корисно знати, як влаштована медична освіта в різних країнах: про це статті «Медична освіта в Європі для українців» і «Медична освіта в Польщі для українців». Зберігайте всі документи про практики й клінічні ротації — саме їх порівнюють під час перевірки.

Як підготуватися ще під час навчання

Більшість затримок виникає через документи, які важко отримати після випуску. Якщо ви плануєте повернутися або хочете мати таку можливість, ще до від'їзду з країни навчання зробіть кілька речей.

  • Попросіть додаток до диплома європейського зразка (Diploma Supplement) — у багатьох університетах його видають безкоштовно разом із дипломом.
  • Поставте апостиль на диплом і додаток у країні видачі.
  • Збережіть опис програми: перелік дисциплін, кредити ECTS, години практики. Для медиків — довідки про клінічні практики й ординатуру.
  • Дізнайтеся, чи є в країні державний онлайн-реєстр дипломів, і збережіть посилання або виписку — це прискорює верифікацію.
  • Переклад українською робіть у бюро, переклади якого засвідчують у встановленому порядку, наприклад нотаріально.

Якщо ви тільки плануєте навчання в Європі, почніть з огляду «Освіта в Європі для українців — з чого почати» і каталогу закладів, де для кожної країни зібрано умови вступу.